Станіслава ШИБАЛОВА.

м. Гнівань

Вінницької області.

В епосі стародавніх римлян культ богині квітів, що розпускаються, Флори – один із найдревніших. Вважалося, що з приходом весни ця богиня дістає владу над усіма живими істотами, а квітам роздає веселкові барви. Чи не тому майстриню Надію Ковякову, яка з невеликого містечка Гнівань пускає в широкий світ надзвичайної краси рукотворні квіти, у нас на Вінниччині теж називають Флорою.

Для її оселі не існує пір року – і влітку, і пізньої осені, і тоді, коли за вікнами махає білими крилами хурделиця, затишний будинок Надії Іванівни нагадує чарівний оазис: цнотливо схиляють голівки підсніжники, світяться золотавими серединками ромашки, шукають у вікнах сонця жовтогарячі соняхи, цвіте японська вишня сакура… Рай! Навіть не віриться, що все те зроблено зі звичайнісінького полотна.

Мимоволі тягнуся до її соняшника, бо здається, що він таки справжній, а господиня всміхається і веде мене до своєї майстерні.

— Оце, — вказує на вирізані кружальця, смужечки, листочки, дротики, нитки, — мої заготовки. Існує ціла технологія створення квітів – будь-яку тканину я обробляю спеціальним розчином, пелюстки вирізаю різними інструментами, роблю рельєфне тиснення…

Кілька вправних рухів, і перед моїм зачудованим зором з’являється справжня волошка! Точнісінько така, як і та, що разом із українським віночком, виготовленим Надією Ковяковою, «поїхала» до Америки демонструвати свою красу. Квіткові композиції та ікебани талановитої подільської майстрині добре прижилися і в Угорщині та Польщі.

— Ох і гарні ж у вас квіти! – щиро кажу своїй умілій землячці.

— І все-таки вони штучні! – зітхає у відповідь.

А тому щовесни висіває та висаджує на своєму подвір’ї кольорове море живих ромашок, майорів, півоній, айстр…

Вчиться у природи.