Назва міста Гнівань походить від українського слова «гнів» і є загадкою для дослідників донині.

Назву «Гнівань» можна віднести до того часу, коли на рубежі 11-12 століть племена тиверців під тиском ворогів вирушили зі своїх рідних місць на північ, тобто на землі, заселені уличами. Розглядаючи назви населених пунктів Селище, Гнівань, Сутиски, Тиврів, можна припустити, що Селище було заселено уличами, Тиврів — тиверцями (згідно з Барсовою географією). Тобто Тиврів був крайньою межею розселення тиверців, їхнім останнім форпос­том, а територія Сутисок і Гнівані — місцем кривавих сутичок племен у боротьбі за землю («Сутиски» означає сутички, бо­ротьба, а «Гнівань» — вияв невдоволення). Тут варто зазначити, що слово «уличі» означає «луччий», кращий за всіх, а тиверці — ті, що твердо тримаються своєї землі.

У народних переказах і деяких дослідженнях існує легенда про те, що під час одного з набігів кримських татар село Гнівань було спалене дотла, тобто татари завдали болю і гніву нашим предкам. Цю версію можна віднести до 15 століття.

У 16 столітті, з розвитком феодальних відносин, селяни боро­лися між собою та з місцевими феодалами за землі й пасо­вища. Та частина жителів села Селище, яка не поділила пасо­вищ, покинула рідні місця і поселилася на території сучасної Гнівані, стала засновниками Гнівань (ті, що нагнівалися).

Існує й інша легенда. Одного разу пан посварився зі своєю дружиною в Гнівані. Через деякий час, проїжджаючи в кареті по селу Витава, він привітався з нею, а в Жмеринці вони зустрілися й потиснули один одному руки (Жмеринка — «жму руку»).

Існує ще одна назва Гнівані — Парцелі. У першій половині 19 століття Гнівань попадає до рук панів Ярошинських. Пан прода­вав земельні ділянки робітникам цукрового заводу частинами, пор­ціями, парцелами по 0,15 га. Навколо парцелів виріс торговий центр, і слово «Парцелі» набуло нового значення — базар.

Назва села Витава походить від латинського слова «Vіtа» — життя. Оскільки Витава стояла на перехресті торгових шляхів, то багато людей, зустрічаючись один з одним, віталися, бажали доб­рого дня, доброго здоров'я, а здоров'я і є основою життя.