Історія Гніванського костелу
1629 - Гнівань вперше згадується в писемних джерелах.
1776 - Поставлено костел Св. Матеуша у Ворощиловці; до парафії належать села: Грижинці, Гнівань, Ільківка, Могилівка, Сутиски, Витава та інші.
1897 - Настоятель Ворошилівського костелу о. Йоан Барановський, помираючи, залишив капітал 5000 карбованців на будівництво нового храму
1899 - Католики Ворошилівської парафії звертаються до єпископа Луцько - Житомирської дієцезії з проханням про побудову нового костелу на лівому березі Бугу, а не у Ворошиловці.
1903 - Початок будівництва костелу у Гнівані.
1906 - Освячення нового костелу св. Йосипа у Гнівані.
1930 - Комуністична влада знімає з костелу дзвони і передає їх на потреби електротехнічної промисловості. Потім скидають хрест з вежі костелу.
1935 - Закриття костелу. Згодом приміщення було переплановано і там розмістився гуртожиток пожежних курсів.
На зламі 1940-50 років: приміщення стояло пусткою, дах наполовину відсутній, три верхніх стелі провисли, віконних рам не було на 70%, стіни в дощ затікали і поросли грибком.
1958 - Розпочались роботи по спорудженню ремонтно-підщипникового заводу в приміщенні костелу. В результаті цієї реконструкції воно втратило архітектурний вигляд й було розчленовано по висоті на чотири поверхи.
1988 - Зареєстровано Гніванську римсько-католицьку громаду. Розпочалась активна діяльність парафіян за повернення будівлі костелу.
1990 - Керівники підприєства звільняють четвертий поверх і віруючі можуть там в неділю і свята брати участь в Службі Божій.
27 лютого 1992 - Державне рішення передати храм віруючим Гнівані.
Червень 1992 - Початок Реставрації костелу Місіонерами Облатами Непорочної Діви Марії.
12 серпня 1994 - Встановлення хреста на вежі Костелу.
24 грудня 1995 - Вперше пролунали нові дзвони.
14 вересня 1997 р.
Реконсекрація храму єпископом
Яном Ольшанським.