Розвиток народних ремесел і торгівлі
Протягом XVIII ст. поступово розвивається сільське господарство, промиcли, торгівля. Зростає чисельність населення. Гнівань, перебуваючи на перехресті торгових шляхів, перетворюється у торгове містечко. Знайдені речі підтверджують розвиток ремесла й торгівлі. Це — наральник, рискалі, залізна мотика, коловорот, кушка, мантачка гистик (пристрій для чистки рала), аршин (74 см), бронзова гиря — 5 фунтів, дерев'яні терези. У Гнівані були поширені такі промисли, як ткацтво, плетіння, обробка дерева, шевство, кравецтво, скорняцтво.
Характерним орнаментом вишивки, різьблення по дереву, оздоблення хат, воріт, церков був знаменитий подільський геометричний орнамент, високою художньою технікою славилася подільська поперечина низь.
І сьогодні місто славиться своїми народними умільцями. Традиції подолян продовжують жінки-майстрині по виготовленню виробів з декоративної соломки - Ніна Павлівна Шевчук та Надія Омелянівна Сошка, яка відома також вишивками та аплікаціями. Серед знаних за межами міста вишивальниць — Беркун О. Є., Ковиженко Т. М., Панасюк Г., Радованова Н. С, Гологон І. Т., Токарчук Л.
Традиції народних умільців продовжує і молодше покоління.
Милують око вироби художнього кування продовжувача традиції ковалів Головенка Івана Івановича.
Прекрасні роботи з глини виготовляє представниця молодого покоління гніванчан Олена Максимець.
Відомі не лише за межами області, а й України каменотеси династії Ніколюків (Михайло, Ольга, Олександр, Володимир, Дмитро), Знаміровських (Леонід, Анатолій, Андрій, Юрій), роду Іщуків (Юрій і Анатолій), роду Дядюків (Микола, Тетяна), портретист Іван Захаров.