Розвиток народних ремесел і торгівлі  

Протягом XVIII ст. поступово розвивається сільське госпо­дарство, промиcли, торгівля. Зростає чисельність населення. Гнівань, перебуваючи на перехресті торгових шляхів, перетворюється у торгове містечко. Знайдені речі підтверджують розвиток ремес­ла й торгівлі. Це — наральник, рискалі, залізна мотика, коловорот, кушка, мантачка гистик (пристрій для чистки рала), аршин (74 см), бронзова гиря — 5 фунтів, дерев'яні терези. У Гнівані були по­ширені такі промисли, як ткацтво, плетіння, обробка дерева, шев­ство, кравецтво, скорняцтво.

Характерним орнаментом вишивки, різьблення по дереву, оз­доблення хат, воріт, церков був знаменитий подільський геомет­ричний орнамент, високою художньою технікою славилася по­дільська поперечина низь.

І сьогодні місто славиться своїми народними умільцями. Традиції подолян продовжують жінки-майстрині по виготовленню виробів з декоративної соломки -  Ніна Павлівна Шевчук та Надія Омелянівна Сошка, яка відома також вишивками та аплікаціями. Серед знаних за межами міста вишивальниць — Беркун О. Є., Ковиженко Т. М., Панасюк Г., Радованова Н. С, Гологон І. Т., Токарчук Л.

Традиції народних умільців продовжує і молодше покоління.

Милують око вироби художнього кування продовжувача тра­диції ковалів Головенка Івана Івановича.

Прекрасні роботи з глини виготовляє представниця молодого покоління гніванчан Олена Максимець.

Відомі не лише за межами області, а й України каменотеси династії Ніколюків (Михайло, Ольга, Олександр, Володимир, Дмитро), Знаміровських (Леонід, Анатолій, Андрій, Юрій), роду Іщуків (Юрій і Анатолій), роду Дядюків (Микола, Тетяна), портретист Іван Захаров.