Визвольна боротьба подолян

Неспокійно жилося панам через часті повстання селян та козаків. Жителі Витави, Гнівані, Сутисок брали участь у повстан­нях під проводом Івана Підкови, Северина Наливайка, Криштофа Косинського.

11 травня 1593 року на витавського пана Василя Гулевича напав його родич Михайло Гулевич, який, скориставшись «смута­ми козацькими», випросив у гетьмана Косинського сотню козаків і «ударил на имение мое Янков, людей побил, гвалты девкам починил, кони, быдло побрал, коморы полупил, пасеки подрал и пришедши до Витавы запалил село, слуг некоторых позабияно, а некоторых шкодливо поранено». Сам Михайло Гулевич втік під захист Юрія Черленківського.

У період визвольної війни українського народу 1648—1654 років територію нашого краю визволяв від польської шляхти полк під командуванням Данила Нечая. З болем у серці зуст­ріли люди звістку про його смерть. Польські шляхтичі жорстоко розправлялися над селянами та козаками. Як співається в на­родній пісні: «З голів їх зірвавши волосся, пустили в червоних шапках...», а також зрізали шкіру з ніг і пускали по полю в «червоних чобітках». Боячись таких тортур, родичі Данила Не­чая просили священика переписати прізвище Нечай на прізвище Мачай, що той і зробив. І в наш час під прізвищем Мачай живуть родичі легендарного полковника. Свідками тих неспокійних подій є знайдена на витавських полях зброя: уламок козацького пістоля, порохівниця, наконечник козацького дротика, ядро гармати.

До 1750-го року Гнівань належала родині Черленківських. По згасанню чоловічої лінії Черленківський замок перейшов до трахтемирівського старости Станіслава Щеньовського, якому діста­лися разом із замком приписані до нього села (в тому числі й Гнівань). У 1768 році тут починає правити брацлавський воєвода Онуфрій Щеньовський. Це був неспокійний для панів час — Коліївщина. В Гнівані учасників Коліївщини називали «жаками» (і сьогодні існує прізвище Жак), тобто повстанцями, які тримали в руках саморобні списи, виготовлені майстром родом із села Черемошного, якого в народі прозвали Жаком. Ці унікальні на­конечники списів зберігаються в шкільному музеї Гніванської середньої загальноосвітньої школи № 2.

Настала весна 1793 року. Поділля увійшло до складу Ро­сійської  імперії. Знову відбувається впорядкування кордонів, ве­деться перепис населення.

Здавалося, настав кінець польсько-шляхетському пануванню, але уряд Павла І залишив на Поділлі польських магнатів, які фактично тут розкошували до 1917 року. На чолі адміністрації та суду були знову поставлені поляки, уряд дозволив римським орденам (базиліани, трінітарії, піари) виховувати українське пра­вославне юнацтво.

На початку XIX ст. частина Гнівані дісталася панам Щеньовським, частина — Ярошинським. Витавою заволоділи Биковські. В одному з документів того часу писалося: «1804 г. мая 14 дня... деревня Гнивань, надлежащая мне, маршалу Онуфрию Щеневскому, переуступленная во владение сыну родному Винницкому маршалу Игнатию Щеневскому».

Молодий пан поспішив переписати населення. Так у 1811 році Гнату Щеньовському належало 40 селянських дворів із на­селенням 207 кріпосних душ (сучасні території вулиць Лазо та цукрового заводу).