Мій Гнівань
Неділя, 23.04.2017, 07.31.38
Меню сайту
Форма входу
Усі сайти Гнівані
  • Інформаційний портал міста.
  • Портал міста
  • Торговий центр ПетроПоль
  • Ресторан Старий замок
  • Кафе-бар Козак
  • Кафе-бар Рута
  • Пошук
    Календар
    «  Квітень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    Хмарка тегів

    Історія заснування України
    та виникнення топографічних назв


    Природним бажанням кожної людини є потреба у глибокому знанні історії рідного краю. Знаючи минуле своєї землі, можна зрозуміти, яку ступінь цивілізації займали наші предки. Прохо­дять роки, змінюється життя, але все ближчою та ріднішою стає нам наша земля-Україна — колиска східно-слов'янської цивілі­зації. З часом все більше і більше розкриваєш для себе не­відомі сторінки Історії України.

    Україна — один із найдавніших центрів рільництва, праматір-на земля євразійських хліборобів, а її перші жителі — трипільці-пеласгети — були засновниками одного з перших у світі огамічних (буквенно-звукових) алфавітів. Астрологічні спостереження наших предків, тісно пов'язані з господарською діяльністю людей, не поступаються єгипетським, вавілонським, індійським, китайсь­ким і перебувають на одному рівні з ними. Поряд із грецькою та римською стоїть українська міфологія.

    Історія назви «Україна» своїм корінням сягає за 10 тис. років до н.е., коли частина орачів-хліборобів вирушила зі своєї пра­батьківщини Оратанії до Дніпра і заснувала державу Кранію-Сонцянію, країну Журавлів (Кранів) і Сонця. Пізніше до цього най­менування додано означення «у», що значить «прапредок». Тобто народ-хлібороб назвав свою землю Украінія — Україна — Пра-предківська земля сонячної благодаті.

    У Київському літописі за 1187 рік зафіксовано слово «Оураина», що значить «рідний край, який не має точно визначених координат, заселений єдиним народом». Народ цей — слов'яни. Згідно зі старослов'янською мовою слов'янин — це сонценин (людина Сонця).

    В давні часи мандрівники називали наших предків слов'янами (ті, що говорять однаковою мовою, словами), щоб відрізнити їх від інших народів. Слов'янство формувалося на ґрунті пелагсько-трипільського населення ІУ-ІІІ тис. до нашої ери та пастушої людності стародавньоямної археологічної культури. Ця доба заклала міцні основи індоєвропейської єдності форм і словнико­вого складу мови слов'ян.

    Частиною України є Поділля, в давні часи заселене слов'ян­ськими племенами уличів та тиверців. «...Уличи и тиверцы сидели по Днестру, по Бугу (Восточному) и по Днепру й простирались до Дуная, и было их множество, ибо сидели по Днестру, по Бугу и по Днепру до моря; и есть города их и до сегодня; и они назывались у греков Великая Скифь».

    Уличі та тиверці жили на тій землі, про яку пізніше писали середньовічні історики: «Якщо порівняти з литовськими та польськими землями, Поділля та Русь долішня для всіх здається старовинною країною Сонця». Поділля дало поштовх до виник­нення Київської Русі, оскільки за рівнем розвитку матеріальної культури уличі та тиверці стояли вище за інші племена, хоча ввійшли до складу Київської держави останніми.

    Історія Поділля багата, яскрава і контрастна. Славиться Поділля своїми містами й селами, до яких відноситься місто Гнівань та колишнє село Витава, що нині входить до межі цього міста. Історія Гнівані — це частина історії України та Поділля. Вона нерозрив­но пов'язана з історичним розвитком усього українського наро­ду, з його господарським, культурним життям та побутом, з його боротьбою проти чужоземних загарбників та класових гнобителів.

    Фактичний матеріал для цього видання почерпнутий з числен­них друкованих праць ряду авторів-дослідників історії Поділля. (Є. Сіцінський, П. Н. Батюшков, М. Грушевський, Ф. Любанський, Д. В. Малаков, О. Яблоновський, В. Гульдман, О. Крилов та ін.). Автор використав документальні матеріали Вінницького об­ласного державного архіву, краєзнавчих музеїв Тиврова та гніванської середньої школи № 2, а також спогади старожилів.

    Місто Гнівань Тиврівського району, що на Вінниччині, лежить на лівому березі річки Південний Буг за 17 кілометрів від районно­го центру.

    Радянська влада у місті була встановлена у січні 1918 року. У вересні 1925 року в Гнівані було створено місцеву раду. 12 жовтня 1 938 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Гнівань було віднесено до селищ міського типу, а 11 грудня 1 981 року — присвоєно статус міста. До складу міста входить і колишнє село Витава.

     


    Джерело:  Коваль О.І.  «Гнівань: Історія, сьогодення, майбутнє». Видавництво «Книга Вега». 2004

    Життя сайту
    Реклама
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Архів записів
    Copyright MyCorp © 2017