Черленківський замокяк відправна точка історії міста
Згідно з історичними документами відправною точкою історії Гнівані є знаменитий Черленківський замок, залишки якого розкинулися на Лисій горі теперішнього села Селище. Там, на місці трипільського поселення, литовські феодали, заволодівши Поділлям у другій половині 14 століття, наказали спорудити дерев'яний замок з кам'яними баштами. Литовські феодали боялися місцевого населення і знаходили собі притулок у таких замках. Знаючи волелюбні традиції українського народу, литовський князь Вітовт (І4І8-І430) перехрестився на князя Олександра і ввів українську мову поряд із литовською в ранг державної мови.
Утримувати гарнізон литовців у таких замках змушене було населення навколишніх сіл. У 16 столітті литовських феодалів потіснили польські. Зайнявши Черлений замок, вони прибрали собі прізвища Черленківські. У польських актах за 1600 рік Черленків іменується містечком, що свідчить про те, що замок був важливим опорним пунктом на перехресті торгових та військових шляхів.
У 1629 році, коли у Брацлавському воєводстві проводився перепис димів (для подимного податку населення), Гнівань та інші села були приписані до цього замку. У книзі польського історика Олександра Яблоновського «Джерела» є запис: «...На річці Буг нижче Вінниці знаходиться містечко Черленків, яке відноситься до Вінницького староства і є гніздом роду Черленківських, до якого під кінець першої чверті 17 ст. належали: по праву сторону Бугу: Бохоники і Ровець; по ліву: Юрківці, Комаров, Селище, Гнівань, Яришівка, Гриженці. За належність Черніковським Сутиски і Витави ведеться спір ще з 1596 року».
Дані про село Витаву, яке раніше було окремим від Гнівані населеним пунктом, відносяться до 1569 року. В цей рік з утворенням польсько-литовської держави — Речі Посполитої — почався новий перепис населення для обкладання його податками. У 1569 році Витавою заволодів поміщик Василь Житинський, пізніше — Никифор Комар (1590), Ян Кошко (1591), Василь Кале-совський (1592), Василь Гулевич (1593), Андрій Гулевич (1596), Іван Житинський (1600-1612), Ян Верейський, Степан Ложка, Федір Си-машко, Анна Комарова, Настасія Красносельська, Іван та Гордій Житинський (1612-1629).
Часта зміна феодалів свідчила про гострі міжусобні війни за родючі землі, оскільки зерно з цих земель вивозили в Краків, Данціг та інші західноєвропейські міста.
У 1648 році, з початком визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, Черленківський замок втратив воєнне значення, оскільки був зруйнований козаками і став притулком базиліан і домініканців.
Важко жилося трудовому селянству. Невпинно зростали податки та різні побори. Для прикладу: селяни Гнівані та інших сіл нашого краю щорічно платили феодалам податок — 200 грошів (за 1 гріш можна було купити 1 пуд пшениці, сім пудів вівса, 6 пудів жита, 12 яєць), виконували дводенну панщину. Разом з цим феодали отримали право (1442 р.) розглядати судові справи селян.
Згідно з історичними документами відправною точкою історії Гнівані є знаменитий Черленківський замок, залишки якого розкинулися на Лисій горі теперішнього села Селище. Там, на місці трипільського поселення, литовські феодали, заволодівши Поділлям у другій половині 14 століття, наказали спорудити дерев'яний замок з кам'яними баштами. Литовські феодали боялися місцевого населення і знаходили собі притулок у таких замках. Знаючи волелюбні традиції українського народу, литовський князь Вітовт (І4І8-І430) перехрестився на князя Олександра і ввів українську мову поряд із литовською в ранг державної мови.
Утримувати гарнізон литовців у таких замках змушене було населення навколишніх сіл. У 16 столітті литовських феодалів потіснили польські. Зайнявши Черлений замок, вони прибрали собі прізвища Черленківські. У польських актах за 1600 рік Черленків іменується містечком, що свідчить про те, що замок був важливим опорним пунктом на перехресті торгових та військових шляхів.
У 1629 році, коли у Брацлавському воєводстві проводився перепис димів (для подимного податку населення), Гнівань та інші села були приписані до цього замку. У книзі польського історика Олександра Яблоновського «Джерела» є запис: «...На річці Буг нижче Вінниці знаходиться містечко Черленків, яке відноситься до Вінницького староства і є гніздом роду Черленківських, до якого під кінець першої чверті 17 ст. належали: по праву сторону Бугу: Бохоники і Ровець; по ліву: Юрківці, Комаров, Селище, Гнівань, Яришівка, Гриженці. За належність Черніковським Сутиски і Витави ведеться спір ще з 1596 року».
Дані про село Витаву, яке раніше було окремим від Гнівані населеним пунктом, відносяться до 1569 року. В цей рік з утворенням польсько-литовської держави — Речі Посполитої — почався новий перепис населення для обкладання його податками. У 1569 році Витавою заволодів поміщик Василь Житинський, пізніше — Никифор Комар (1590), Ян Кошко (1591), Василь Кале-совський (1592), Василь Гулевич (1593), Андрій Гулевич (1596), Іван Житинський (1600-1612), Ян Верейський, Степан Ложка, Федір Си-машко, Анна Комарова, Настасія Красносельська, Іван та Гордій Житинський (1612-1629).
Часта зміна феодалів свідчила про гострі міжусобні війни за родючі землі, оскільки зерно з цих земель вивозили в Краків, Данціг та інші західноєвропейські міста.
У 1648 році, з початком визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, Черленківський замок втратив воєнне значення, оскільки був зруйнований козаками і став притулком базиліан і домініканців.
Важко жилося трудовому селянству. Невпинно зростали податки та різні побори. Для прикладу: селяни Гнівані та інших сіл нашого краю щорічно платили феодалам податок — 200 грошів (за 1 гріш можна було купити 1 пуд пшениці, сім пудів вівса, 6 пудів жита, 12 яєць), виконували дводенну панщину. Разом з цим феодали отримали право (1442 р.) розглядати судові справи селян.